Пути Господни неисповедимы
Будущее неясно и темно
Мы можем видкть только часть картины
Другую нам увидеть не дано.
Душа растет, идя сквозь испытания
Хоть этот путь непрост- но нужен ей
Мы видим свет, преодолев страдания
И верим- жизнь прекрасна на Земле!
Прочитано 5745 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 4.5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Молодец! мне нравится, что ты умеешь выражать свои мысли коротко и ясно.
Людмила Солма
2006-12-03 14:02:36
Душа растет, идя сквозь испытания
Хоть этот путь непрост- но нужен ей
Мы видим свет, преодолев страдания
И верим- жизнь прекрасна на Земле!
Оптимистично и верно!
Сергей
2009-07-26 01:15:19
Ты - молодец, что любишь выражать себя в словах,
Ты - молодец, что нет в твоей душе отчаянья, невзгоды -
Бог дал тебе язык в твоих устах,
Чтоб ты могла хвалить Его, как воин!
Спасибо Богу за твой красочный талант,
Которым выражаешь свою мысль ты в слове,
Его хвалить так подобает всем и вся,
И ты пример для тех, кто любит Бога.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
